Тихенько день спеко́тливий згасав,
Вечірня розгоралася зоря,
Рожево-пурпуровий небокрай
В багряний колір землю одягав.
Був вечір особливий; золотий,
Густий на землю осідав туман,
Найтонший в ньому золотився пил,
Що у вечірніх променях кружляв.
Все навкруги вишнево-золоте...
Розвіявся глибокий сум, повір,
Лишилось серце радісно-хмільне,
Тепер багатше, ніж який банкір.
Зоря вечірня принесла мені
Твій лист, у привітанні – цілий світ:
Ліси, і ріки, і пташиний спів,
І білих едельвейсів дивоцвіт.
Які малі потреби у душі!
Один лиш лист від тебе, лиш один, –
Прийшло натхнення, пишуться вірші,
І став благословенним часу плин…
31.07.2014
