не питай у тиші про пусте_
не хитай крихкі піщані вежі_
бур’янами безвість заросте,
коси злив поб’ють прозрінь пожежі_
>
наламав сухого хмизу слів_
видерши катам крилатим очі_
заблукав між петель та вузлів,
скинув ниць брудне кармічне клоччя_
>
і регочуть блазні на хрестах,
і лоскоче мозок рогом місяць,
і хрустять у музи на вустах
ланцюги ритмічних нісенітниць_
>
повз рої розбещених черниць
і брудних жерців скриплоголосих
манівці до висохлих криниць
по слідах богів в ядучих росах_
