здійнявши догори пласти глибинні ,
по вертикальній лінії хребта,
звивається лінива кундаліні_
здратована_ уявна_ саме та_
>
осяяне / прозоре третє око,
заглипало, розчулене до сліз_
нейрони, візерунками бароко
сплітають віддзеркалений ескіз_
>
розцвів покритий льодом срібний лотос,
лоскоче скроні гул космічних сфер,
на шальках рівно логосу й хаосу,
рогатий радник просичав : “тепер”_
>
собі чужий, ім’я забувши власне,
охляла лялька на цупких нитках,
тікає з пастки простору і часу,
прощально крякнув шану чорний птах_
_
що замість нього – лиш нічийний голос,
позбута форми сутінкова тінь_
порожнє тло / під корінь втятий колос,
останнє коло на воді_
амінь_
