Промінь сонця пробився
Крізь шпаринку вікна.
Ледве дощ зупинився-
Пролягла сивина.
Прокотився клубками,
Вітер гнав до ставка.
Спотикавсь байраками,
Розлітались шовка.
Зачіпавсь за гілки,
Та боровся щосили.
Виправляв помилки.
Кропива ось вкусила...
Але сонце все вище,
Щедро промінь кида.
Вже туман ледве дише,
Йде повільно до дна.
Поскидав світлі шати,
Не досяг своїх мрій.
Пізно вже повертати,
Чи вступати у бій...
Гарно, дорога Надюшко! Туман наче живий предмет бореться за своє існування.
Вже туман ледве дише,
Йде повільно до дна.
Творчого Вам натхнення, дорога Надюшко та море приємних почуттів!