Двадцать первый век – смартфоны, Интернет, WhatsApp.
Грустит сегодня интроверт – ему нужно позвонить,
От этой новости он уже устал.
Пол дня ходил задумчивый, не зная что сказать,
Подбирал слова, пытаясь предложения связать.
Подбирал момент для важного звонка,
На часы посматривал, считал минуты издалека.
И вот, наконец, решился, настал торжественный момент,
Всю храбрость и силу собрал в большой кулак,
Взял телефон, дрожащею рукой набрал контакт.
Гудки...гудки...ответ...все как в тумане...
Звонок окончен, наконец, можно раслабиться на большом диване.
P.S. Не маю наміру образити інтровертів, це просто самоіронія)
Не сприймайте цей вірш як аксіому, в ньому багато перебільшень і мені здається що інтроверт не те що немає потреби, а просто не хоче цього робити, хоча я звичайно не психолог)
або краще мейл... 
Та ні, хай йому - поштою листівку 
і мені здається що інтроверт не те що немає потреби, а просто не хоче цього робити, хоча я звичайно не психолог)
