По той бік лінзи вікна
Все ніби спинялось
На мить.
Вулиця спить,
Павуки поховались
В сірникових коробках. Стіна
Не тремтить
Від вибухів п'яних сварок
Й смердючий дим цигарок
Кудись зник.
Потом просякнута хустка -
Здається, в Сізіфа відпустка.
***
На підвіконні мій кіт
Мружить очі, дрімає,
Він знає
Моїх думок хід.
Зціплені зуби, образи...
А ще й рідні!
І було то давно й ніби вчора:
Мати хвора,
Беспорадне старе покоління -
Діти тих, в кого серп стирчить в горлі
Й відбито молотом пальці,
Ми малі, побілілі від жаху...
Ну а згодом котились до дідька
Узи, порозуміння і віра
В краще. Нещирі
І недоречні слова
З року в рік.
***
Та завмер маховик божевілля
Хоч на мить, котик мій, хоч на мить.
І що то в повітрі бринить?..
Ти, пухнастий, завжди маєш рацію.
А навчиш мене медитації?
