Позаду знов мої пороги.
Я знову міряю дорогу.
Мабуть весь свій свідомий вік.
А за вікном життя минає.
Я бачу, розумію, знаю,
Та я й до цього, мабуть, звик.
Життя все швидше й швидше лине --
У нього на шляху зупинок
Не заплановано, і край.
Не спиниш. Хоч бий лобом стіну,
Хоч ляжеш ти у домовину
Йому, що пекло, що той рай.
Йому байдуже сонце й злива,
Та і кудою -- не важливо -
Шлях йде. Сенс має тільки шлях.
А ми його не розуміли.
Кудись потрапити хотіли
І цінність бачили в місцях.
