дозрілий плід на мокру землю впав
життя є в шкаралущі
чи проб’ється?
_ _ _
Дозрілий плід – всі ми з народження і до смерті, бо наділені органами відчуття, системами усвідомлення і мислення. Здавалось би на протязі життя людина набирається досвіду, навичок, знання, то ж не розумно ставити знак рівності між новонародженим і, наприклад, шановним професором, доктором наук, членом якоїсь академії. Однак все набуте потім, ніщо в порівнянні з досвідом народження: проходження по родових каналах, сприйняття осліплюючого денного світла, громового шуму, сухого холодного повітря і всередині, і зовні, потрапляння в організм сторонніх інгредієнтів, переробка і виверження.
Мокра земля – середовище, яке кожному дає можливість розкритися, реалізуватися.
Життя в шкаралущі – божественне начало, потенціал стати величним деревом, закорковане в обособленості, невпевненості, боязні бути не прийнятим, роздавленим. Зациклення на зовнішній реалізації в надбанні статусних матеріальних цінностей, задоволенні власних амбіцій, які знову ж таки визначенні зовні. Визначення себе через інших, циндрування себе для себе.
Чи проб’ється – чи є шанс подолати установки, спокуси, які отримавши ззовні, які ми на повному серйозі вважаємо собою: своєю індивідуальністю, своєю особистістю. Відмовитися від них, а що залишиться?
Так і живемо, захищаючи свою шкаралущу, маленьким горішком з потенціалом величного сильного дерева. І це прекрасно.
