Заплутавшись у діях і словах,
Згубили нитку логіки і змісту,
У натовпі людей, немов комах,
Що метушаться по усьому місту.
Забули знов куди нам далі йти,
І відчуття здаються почуттями.
До світла рити, начебто кроти,
Назовні перетнувшися життями.
Хапалися за кожен світлий день,
І навіть за нестерпні понеділки.
З порожніх вже без ніжних слів кишень,
Тільки звучать годинникові стрілки
Ми начебто розбиті олівці,
Котрі малюють щастя на папері.
А дощ холодний вдарив по щоці,
І знову я рахую темні двері...
