Розітне́ полу́ніч звук у телефоні
І рожево-жовтий знак в пітьмі спливе,
Напівсонний я відкрию на долоні
Інстаграму новий допис від тебе.
Зачаруюсь новим фото на екрані,
Задивлюся в твої очі якийсь час
Попри відстань, яка стала поміж нами
Я відчую, що поєднувало нас.
Погляд твій мені відразу нагадає
Найніжнішу, найтеплішу нашу мить,
Через нього моє серце відчуває,
Ти щаслива, чи душа твоя болить.
Роздрукую я це фото з інстаграму
І поставлю на поличку без книжок.
Ти прекрасна, неймовірна до нестями,
Ніби образ твій сформований з зірок.
Фото займе світле місце на полиці,
Ти - найкраще місце в серці і душі
Вже заповнила, немає таємниці,
Що ми ніби по дві сторони межі.
Не здогадуєшся ти, кому пишу я?
Так! Ти бачиш, відчуваєш крізь екран,
І крізь скло тебе подеколи турбує
Романтичний, теплий спогадів туман.
Почитай іще раз вірші й між рядками
Упізнаєш ти себе. Бо у цей час
Написати можу, що було між нами
І що скоро ще чекатиме на нас…
