О, ні, цикадо!
Сумної ще не треба,
бо не осінь ще.
Ще дух мій бадьориться,
ще з серця пісня лине.
.
Осінь – молода
і сум їй ще не знаний.
Ще легкі думки.
Зелене листя кленів
шепочеться на гіллі.
.
Холодна роса
блищить в осінніх травах.
Жалібні пісні
співають вже цикади,
відчуваючи кінець.
.
В гірську оселю
давно вже не заходить
ніхто, крім вітру.
У вечірніх сутінках
цикад прощальні співи.
.
Голоси гусей
в високім небі чую.
Осіній ранок.
Летять в краї далекі
птахи. Щасти в дорозі!
.
Осінні квіти
ароматом піль терпким
наповнили кімнату.
Разом з букетом
цвіркуна принесли в дім:
сюрчить собі весь вечір.
.
Іще не бачу,
та пахощі впізнала
пізніх хризантем.
Це їх осінній вітер
приніс з старого саду.
.
Коники сюрчать
в полях осінніх. Щойно
осінь почалась.
Днів сонячних багато
ще обіцяє небо.
.
Змінились фарби
за ніч в полях осінніх.
Туман сідає
на трави тяжко, ніби
сивина покрила їх.
.
Кленове листя
міняє свої фарби.
Осінь золотом
прожилки покриває
малюнків неповторних.
.
Самотню хижку
опалим жовтим листям
осінь замела.
Часом студений вітер
закрутить його вихрем.
.
Осінній вітер
на берег білопінні
нагонить хвилі.
Здалося: це не піна,
а білі хризантеми
