Нас тягне в окопи розбита душа,
На груди насіла журба і печаль,
У крові і поту потопить століття,
Ненависть, голод і війна.
Не дай просочитись невірі глухій,
І очі закрити серед свіжих могил,
Дай крові скипіти, ожити з пітьми,
Поки тісно і сиро.
Одурені злістю в помиях кипить,
Жахливий крик повій і убивць,
Сліпі голодранці змирились з чумою,
Що душить країну і світ.
Так Боже поглянь на рани глибокі,
На мертвих дітей і сльози гіркі,
У вічній канаві, у проваллі глухім,
Байдуже усім на твої муки і біль.