Пам’яті молодшого сержанта Сергія Закори (23.02.57 - 22.12.78)
Йому було неповних двадцять два,
Міцний, рішучий, мужній і бадьорий.
З пожежі десять душ урятував,
Простий юнак, сержант Сергій Закора.
Як молодь вся, на рік Новий чекав,
До когось в мріях нісся, мов на крилах.
А доля чатувала юнака –
У чергуванні тім життя спинила.
…Горить будинок. Полум’я і дим.
П’ять поверхів з людьми в страшній задусі.
З квартири до квартири він ходив.
Виводив. Ніс дітей. Хоч і не мусив.
На чергування їхав водієм.
Та у будівлі з кіптяви і плачу,
Сергій не думав за життя своє,
Бо рятував налякане дитяче…
Останній поверх. Двох малят знайшов.
Колегам зміг в вікно їх передати.
У полум’я сержант вертає знов,
Щоб в Вічність увійти крізь поверх п’ятий.
… Роками Слобожанське береже
Про сина пам’ять, рани час не гоїть.
І вулиця Закори є уже,
Й Червона Зірка – пам’ять від пожеж –
Звеличує сміливого героя.