Щоб не хвилюватись просто бахни абсент
Сказав він, поправляючи свою краватку
І не думай що десь, колись, за чужих планет
По тобі не запалять останню ватру
Що зима теж буває довга, з усіх облич
Тих дванадцяти, що ми завше кидаєм долу
Відривний календар, поступово, без протиріч
Заміняє декади, як і людей на нових
Що дракони - тільки в казках, як забутий знак
І пекуче-залізна пора не щадить нікого
Коли свічка дійде, не лишаючи мотузка
Тоді справжній морок покаже на вартість всього
І тоді горизонт подій стане знов твоїм
Де минуле зникає за обрій щоб повернутись
Не пояснюй нічого, просто довірся їм
Понесуть тебе спогади у павутиння вулиць
Там старий гітарист на узвозі, і мокрий брук
Там місця є такі де змішались міста і долі
Когось вдома чекає сердитий голодний крук
дехто пише в метро, випускаючи крик на волю
І коли ти один, завжди є невід'ємний біль
І бажання униз заміняєш на крапкокоми
Перейде, перемкне, перепливе, згорить
І не ти, ні не ти. Саме він стане скрізь відомим
Нагадає тобі, як наповнював Іордан
І стрибали з очей хмарочосів останні рими
То не вітер з Подолу, то твій природній стан
За вилогою зберігати прожиті зими
Вірші то для душі, щоби камінь зійшов на віск
Чи піщаний палац обернувся на монументи
Якщо є що палити - гори як осінній ліс
Ну а все інше просто запий абсентом
Круто! На одному подиху.
