«Словом своїм засуджений будеш, і словом своїм виправдаєшся,» - каже Писання. Навіть ми, звичайні люди, часом переконано мовимо: слово – матеріальне, має обов’язково свої наслідки (і при тому не припиняємо засмічувати етери неважливими, непотрібними, часто беззмістовними, половоподібними словами...).
У гімні Республіки Корея (це яка Південна) співається: «Господь Бог хранить нашу країну! Слава їй!» - Це при тім, що далеко не кожен кореєць, скажімо так, «сповідує» Господа Бога. Повно є безбожників (ну, це як і скрізь); релігійних людей – відсотків шістдесят (багато з них релігійні лише іззовні – знову ж таки, як і скрізь), причому християн – лише половина. Решта – буддисти; а ортодоксальний буддизм про Бога нічого не говорить. І менше з тим, у гімні – такі слова.
А що співаємо ми, українці? «Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля...» - семантика словосполучення «ще не» передбачає, що запросто може умерти. (І хоч нині затверджено «УкраїнИ слава...», але суті це особливо не змінює.) «Душу й тіло ми положим за нашу свободу...» «Положим» - майбутній час, обіцянка, свого роду. «Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону...» (Хоч законом другий-третій куплети не затверджені як гімн – але ж, як-то кажуть, «із пісні слів не викинеш»...) У мирний час обирати гімном текст із такими словами?! (Хай навіть він має історичну цінність...) Співали в мирі «положим» - от і настав час, про який ніхто ніколи і помислити б не міг. Двадцять, п’ятнадцять, навіть іще десять років тому чи приходила кому до голови думка, що у двадцять першому сторіччі, в часи глобалізації й інтеграції, повномасштабна війна (тільки вдумайтеся!) вибухне саме на нашій багатостраждальній землі?! От і «ложим»-таки тіла і душі за свободу, от і маємо «бій кривавий».
Колись у суспільстві бродили якісь думки про необхідність змінити слова – але далі розмов, як то часто бува, діло не пішло...
Для інтересу можете порівняти тексти гімнів інших держав і поміркувати про їхні історичні долі. Окремо зазначу, який чудовий гімн у Індії – ода Творцеві! – і усі ми знаємо, як індійці відвоювали свою свободу.
А у нас же теж є «Молитва за Україну» («Боже великий, єдиний...»), яка уже відома у світі як другий, неофіційний гімн України (про це – в моєму наступному дописі). Чому б не зробити її гімном офіційним?
2022-03-09/12
Це правда, сама переконувалась на дії власних слів. Сподіваємось, що Господь чує молитви українців і зупинить кровопролиття. Тільки на нього одна надія. "Бо не встереже сторожа міста, коли Господь його не стереже".
Це правда, сама переконувалась на дії власних слів. 
