Хто не вдягнув ще й досі камуфляж,
Не став на варті у лиху годину,
Хоч в груди бив себе: "Та я ж! Та я ж
Життя віддам за неньку Україну! "
Хто ворогу шукає виправдань,
Який бажає смерті, а не миру
І тішиться з усіх наших страждань,
Й в бажанні крові біситься із жиру.
Хто ближньому не подає руки
І в дім свій міцно двері зачиняє,
Не молиться за мир, а навпаки,
Квітучу нашу мову проклинає.
Хто втік, неначе щур із корабля,
Сховався за кордоном, як за тином,
І звідти свою вдачу вихваля –
Не буде вже ніколи Україні сином.
