Про відносини із Музою я хочу розказати:
До мене вона приходить, коли лягаю спати.
І штурхає у плечі,
І заглядає в очі,
Щось там собі шепоче
І подихом лоскоче…
Ось так вірші й пишу, трішки напівсонна,
Аж поки не заграють будильникові дзвони.
Або вона приходить, коли помию голову,
Волосся б просушити, бо ж у кімнаті холодно.
Але їй не до того,
Вона товкмаче свого:
Слухай, що придумала,
Записуй, що заримила…
Гадаєте, за феном голос Музи мені не чути?
Але той фен вона не дозволяє увімкнути!
Чи то я варю борщ або гостям стіл накриваю,
Чищу сало, у маршрутці їду, у домі прибираю…
Що Музі мої справи?
Тільки ж вона права!
Не маю життя свого,
Лиш занотовую чужого.
А час вже друзям подзвонити і щось своє зробити…
Та вирішила Муза: я — їй народжена служити!
На свою Музу, говірку та балакучу, я не скаржуся,
Це так я, добре панство, із вами просто раджуся.
Хочу, щоб за графіком,
У межах вільного трафіку,
Муза в дім приходила,
Вірші свої приносила.
Як досвід гарний маєте, скажіть, що треба зробити,
Аби і я, і моя Муза могли дружно та мирно жити?
05.05.2022 р.
06:40-06:55 ранку
