Ще не справдилось нічого з тих проклять, що насилала,
Певно, магія чорна — не той шлях, якого душа бажала.
А душа моя бажала щастя, радості, добра та світла,
Щоб Україна мила процвітала завжди та квітла,
Щоби в мирі народ український жив на своїй землі,
Щоб додому повернулися ті, хто зараз на чужині,
Щоби до рідних вернулись живими усі оборонці наші,
Щоби смерть і невдача їх обійшли стороною. А краще,
Нехай смерть і невдача попрямують зразу до ворогів.
І ведуть їх у пекло. Їм не буде з України інших шляхів!
Не вдалося мені на ворога клятого згубу наслати,
Та, може, знайдуться сили, Перемогу начарувати?
І поки точні слова для замовляння свого шукаю,
Дещо в світу природи я сьогодні спитаю:
Ой ти Земле, вільна й родюча,
Чи ж твоєму серцю не боляче?
Що твоїми степами й полями,
Що у горах і понад ярами
Ворог рушить, нищить та краде
Все, що нам ти давала так радо.
Ой ти Небо, чорно-блакитне,
Чи ж бо душу тобі не крає
Плач народний, сльози дитячі?
Ти ж все чуєш, ти усе бачиш,
Бо ж удень дивишся Сонцем,
А вночі — Зірками та Місяцем.
Ой ти Вітре, грайливий, стрімкий,
Як ти зносиш шкоду від ворогів?
Вже не бавитися з колосками,
Не розчісувать їх гребінцями;
І не гратись у хованки більше
Між домами: там нині згарище.
Ой ти Море, синє-пресинє,
Чи не гірко тобі? З водою лине
Кров людська, і вже зовсім скоро
Червоним ти зробишся морем.
Ти скажи, як збираєшся жити,
Будеш мовчати та червоніти?
Не без причини вас про оце я зараз питаю,
Бо ж болить, і гірчить, і серце моє крає...
Всюди помочі для України я маю шукати.
Поможіть. Бо, хіба, не на боці ви правди?!
Ой ти, Небо! Вітре! Море! Земле!
Ви зігрійте душі, що у лід замерзли.
Як болить кому - то вгамуйте біль.
Без надії хто - зростіть там надію.
А хто плаче - обійміть та втіште.
У біді хто - наодинці не полиште.
Хто тягар несе - з плечей зніміть.
Загубився хто - ви шлях вкажіть.
Хто в скорботі - даруйте забуття.
В небезпеці хто - збережіть життя.
Ой ти, Вітре! Море! Земле! Небо!
Допомога ваша дуже нам треба.
Щоби ворога гнати з нашого краю,
Сили та зброї нам не вистачає.
А волею Перемоги не здобути,
Хоча наневисть наша палає люто,
Та проти кулі - вона як той папір,
Не вистоїть, бо ж лютий хижий звір,
Що у людській подобі тут з'явився,
Наче клонований бездушний вбивця.
Ой ти, Море! Земле! Небо! Вітре!
Не чекайте ні миті! Швидше дійте!
Поділіться з нами своєю силою,
Нехай стане вона стіною, брилою,
Поміж нами і ворогом триклятим,
Щоб не зміг він більше убивати!
А ваша сталева чи кам'яна міць
Спокоєм стане для наших сердець,
І у вирі буремно-смертельних подій
Ні на цаль ми не схибим у вірі своїй.
Ой ти, Земле! Небо! Вітре! Море!
Вам під силу спинити біду та горе.
Вони ж спільні, не тільки наші,
З Перемогою — й вам стане краще!
Заживемо, як раніше, у злагоді.
Вам достатньо сказати: «Годі!»
І зупиняться смерті та лихо,
І відступить війна, мовчки, тихо
Скориться вашій могутній волі,
Лиш хай змінить приписи Доля.
Вона змінить, це я напевно знаю, у це я вірю:
Й дочекаємося скоро такого жаданого Миру.
Бо Земля, Небо, Вітер і Море на нашому боці:
Перемога - за нами. Може, новина буде вранці?
______________
Попередні серії:
Чарівниця. Серія 1.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944116
Чарівниця. Серія 2. Частина 1.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946646
Чарівниця. Серія 2. Частина 2. Замовляння
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=1004626
Чарівниця. Серія 3. Гикавка під час тривоги
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947176
Чарівниця. Серія 4. Купол
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947373
Чарівниця. Серія 5. Емоції
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948263
ID:
951023
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 20.06.2022 18:23:47
© дата внесення змiн: 20.06.2022 18:26:10
автор: Яніта Владович
Вкажіть причину вашої скарги
|
