Живеш , живеш, пливеш за течією...
Повз тебе пролітає дивний світ.
Тобі здається , що ти йдеш дорогою своєю
І в цьому бачиш певний колорит.
Усе беззмінно і здається пречудово.
На дотик так приємна течія.
На перший погляд виглядає кольорово.
За все спасибі, доленько моя!
І тут удар! Посеред того блаженства.
Мов ляпас по щоці , а то й не раз.
Усе змінилось, погляд на братерство.
Удар під дих , повітря зникло враз.
Навколо тебе інші пропливають.
Ти тягнеш руку просиш помогти,
Але вони тебе не помічають.
Їм головне за течієй пливти.
Якось до берега доплив і ледве дихав.
Верба спустила коси до води.
У зарощах густих тебе хтось кликав.
І в голові лунало:-Йди сюди!
Високі трави виросли по плечі,
А ти хитаєшся , бо довго не ходив.
Весь голий , бо вода забрала речі.
Пов"язку з листя ти на себе причепив.
Навкруг росли дерева величаві,
Плоди свої до рук тобі спускали.
Птахи , мов в казці, всі такі яскраві
І звірі дикі , що тебе не помічали.
Все не відоме. В грудях калатало.
Місця ударів, вже не так боліли.
А щось тебе до річки повертало,
Бо течія забрала усі мрії.
Дійшов туди із звідки ледве виліз,
Але як кажуть:-В одну річку не війдеш!
Ти ніби кіт шкідливий, що хазяїн вивіз
І шлях назад навряд чи ти знайдеш.
А в хащах знов тихенько хтось покликав.
Пішов де кличуть, раз не треба тут.
Під ніс ,якусь мелодію мугикав
І шелестів на стегнах з листя атрибут.
А голос ніби грався із тобою.
Гукав , манив і рвався у перед.
М"якенький мох пружинив під ногою.
Летіли бджоли, що несли квітковий мед.
І раптом , стало чути звуки водоспаду.
Ти з лісу вибіг і побачив водограй.
І засміявся голос вже позаду:
-Вітаю! Ти прийшов у Дивокрай!
Води краплини, міріадами летіли.
Веселку розкидали тут і там
І між камінням води гуркотіли
І дзеркалом ставали небесам...
А потім води в рукава ділились.
З десяток їх течуть , немов брати.
Одні стрімкі, другі розлились:
-Он вибирай , в який зайти.
Іди в тихенький, якщо любиш спокій.
Бач , він такий з якого ти прийшов.
А ні , то йди в отой широкий,
Багато хто у нього вже війшов.
А якщо хочеш , щось нове відчути,
Ступай в стрімкий,холодний та вузький.
Всі біди зможеш легко там забути.
Цей шлях тяжкий , та іноді слизький.
Як вибір є, навіщо поспішати...
На теплий камінь ліг і задрімав.
Під шум води так добре спати,
Де водограй тебе з веселкою єднав...
16.07.2022р.
Олександр Степан.
Прекрасно. Ніжно. Милозвучно. Правдиво. Загадково. Як вибір є, навіщо поспішати...
На теплий камінь ліг і задрімав.
Під шум води так добре спати,
Де водограй тебе з веселкою єднав... Дякую за вірш.
Як майстерно описали! 
