У темній кімнаті - ховаються тіні,
шкребуться, блукають і ходять по стінах…
В химерному мороці - ховаються спогади,
І боляче так прикипають їх погляди.
І Їхні обличчя, що дивляться в вічі,
Мовчать, не ворушаться, десь причаїлись…
Чекають, щоб я стала надто слабка,
Як жертва стає для свого хижака.
Крім них, і, крім мене, в забутих кутках
в‘язке павутиння плетуть у клубках
невдач і нещасть дрібні павуки.
Готують для когось липучі пастки.
Снують і Ховаються геть від очей,
Як я уникаю подій і людей.
У їхніх приманках страшної безодні
вмирає і стогне вчорашнє сьогодні.
І завтра загине, а потім й рік-два,
Якщо я боятимусь вийти в життя.
Там теж буде боляче часом, як знати?!
Та те, що дано, мабуть, треба приймати…
