перший день осені
пахне грушою
терпко-ніжною
тепло-жовто/зеленою
свіжим соковитим
яблуком
щойно зірваним
з твою руку
в твою руку
маленькою динею
/дитиною/
вирощеною власним
сонцем
теплих спогадів
перший день осені
лишає запах
останнього
дня
літа
не/можливого
внутрішньо/
мертвого
жертовного
від скутих "обійм"
ненажерливих
чавунних хмар
важкості
неба шумного
не|штучного
на жаль часто влучного
недоцільного
знеціненого
жит(л)ом
ревнивих крадіїв
не|спокою щирих
від прикордоння
недру'га
перший день осені
пахне затхлим
таким несправжнім
літом
НЕтеплим
..болючим..
і грушами
дідової хати
з надією
виЖити
