Каска і бронежилет
Зібралися солдати на привалі,
Стягнули амуніцію важку.
І відкривши натівські сухпаї,
Ведуть тихенько бесіду таку:
- Я каску свою знайшов у полі,
Зняв із убитого кацапа.
І броніка з сталевою плитою,
Також у нього я зацапав.
- Ні, я не настільки героїчний,
В серьозний бій ще не вступав.
У мене все достатньо прозаїчно,
Свої на ОЛХ – і я придбав.
- А моя каска ще від діда,
Він в сорок п’ятому приніс.
А броніка позичив у сусіда,
Солідного могорича заніс.
- Мені з Канади брат відправив,
Він там живе уже давно.
Бронежилета й каску справив,
В посилці поштою дійшло.
- Моя родина вся скидалась, -
Сказав хлопчина із села.
- Та сума повна не складалась,
Прийшлось продати кабана.
- Нам волонтери купували,
Говорять двоє з Броварів, -
У них там є свої канали,
Ще з чотирнадцятих років.
- Для мене церква постаралась,
Озвався ще один боєць.
Уся община переймалась,
А самий перший – пан-отець.
У захисті життя солдата,
Учасні всі, хто тільки може.
Лиш сподівання малувато,
Що тут держава допоможе.
У приказці, відомій українцям,
Що має сенс до цього дня -
Як з миру назбирать по нитці,
То буде каска і броня.
