М.К.
Всміхнися, мій друже, бодай на хвилинку!
Нелегко тобі – розумію і знаю...
Ні дня, ні години, ні миті спочинку,
Незносний недосип у думці проймає.
Сидиш наодинці в страху і тривозі,
Надворі гілками поскрипують клени.
Та чути красу ти природи не в змозі:
Вже вуха стомили постійні сирени...
Тримайся, мій любий, не варто журитись!
Ще будеш у пахощах радо гуляти –
А поки повинні ми з ворогом битись,
І всі ми сьогодні відважні солдати!
У всякому домі, селі та містечку
Ставаймо на опір навалі тирана!
Робімо, що в силі, хоча б по-маленьку,
Момент справедливості конче настане!..
Не бійся, мій друже, укріплюй надію!
Не знищать вогнями її «Іскандери» –
В душі розквітають нескорені мрії,
А в серці палають ідеї Бандери.
Я певен, що вкупі ми мужні і сильні!
Зустрінемо щастя на даній дорозі.
І в нашій країні, прекрасній та вільній,
Зведемо водно монумент перемозі.
17.ІІІ.22 р.
