Синьоока дівчинка на ім’я Малка
тільки зовні крихка,
а насправді - сталкер.
У тунелях пам’яті -
Харків і його мурали,
які ворожі авіабомби
поруйнували.
І сьогодні в іншому місті
своєї Країни
вона збирає спогади,
неначе руїни.
Вирізає з паперу
міцну парасольку,
щоб від прильотів закрити
сусідську Ольку.
І тримає парасольку
міцно і рвучко,
Як тримала за руку маму,
коли було гучно.
Коли чула слово
дивне “евакуація”,
і не розуміла,
яка наступна станція.
Так як тримала вона рівно спинку
дивувало в купе незнайому жінку.
Мама казала: “Уяви,
що це подорож,
гра у казку”...
І стрискала в руках
від дому ключиків в’язку...
сумно 
