Ніч карпатська вкрила гір чарівну вроду
Сірою хустиною за моїм вікном.
У зручній колисці заснула природа
Тишею сповита наче дивним сном.
Зорі догорали і чекали ранку...
Місяць срібним колом в шибку заглядав
Й променем яскравим відхилив фіранки,
Їх непримусово вітерець гойдав.
Небо засіріло... Ось уже і ранок…
Хочеться дрімати в світанковий час.
Гори накриває рожевий серпанок,
Співи ранніх пташок хай розбудять нас.
Тетяна Котельнік
Господи! Как же красиво прошла ваша волшебная ночь...))
Благодарю за так мастерски описанную красоту!
Заберу себе это приятное, очень красивое стихотворение. Спасибо Вам, милая@)
Покровчанка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це дійсно чарівний край з чистим повітрям, прозорими ріками, неповторною рослинністю. А вранці просинаєшся від співу пташок...Дякую Вам за такий чудовий коментар!
