Зима без снігу. Вся природа плаче.
Дощем холодним заливає все живе.
Туманом місто дихає терпляче
І під обід - можливо оживе.
І зябкість днів пронизує все тіло,
Така буденність взимку цьогоріч,
У пошуках тепла душа собі тремтіла,
В надії сподівань і протиріч.
Та пошуки закінчились невдачей,
Бо кожен сам за себе в цім житті.
І хто захоче залишитися з нестачей,
У світі, де так мало доброти?
Ось так шукаєш, де зігрітись тілом,
Забувши про тепло душі, що в тебе є.
Можливо це той час, коли сміливо
Ти зможеш дарувать усім тепло своє.
