|
УКРАДЕНА ДОЛЯ
ДОЛЯ УКРАЇНИ
Доля України й вишиття,
Ко́ршуном красунечка прибита,
В рідної скалічене життя,
Кров’ю, як водицею залита.
Знищити взялися вороги,
Топчуть, спопеляють нашу неньку,
Рі́ки з кро́ві, в кро́ві береги́,
Кулі застрягають у серде́ньку.
Горе, що прине́сла нам орда,
Біль, який доводиться терпіти,
З ворогом вселилася біда…
Ви́стоять рідненькій, не зомліти.
Ки́лимом не встелена земля,
Мінами всіває ворог рясно,
Скрізь сліди убивці-моskаля,
Ірод не дає нам жити щасно.
Шмаття з України, сльози й біль,
Знищена, знівечена красуня,
Стерти із лиця – ворожа ціль.
Довго йтиме від війни відлуння.
Доля України і хрести,
Згарища, могили і руїни.
Як же всі хрести ці пронести́?
Як же відновити наші сті́ни?
03.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
***
Доля України й вишиття
І ця вишиванка нині чорна.
Спалене, понищене життя,
Що попало ніби в тугі жорна.
Вороги нам горе принесли
Й біль, який доводиться терпіти,
І в такі обійми узяли,
Що боїться ненька в них зомліти.
Ріки з крові, з крові береги,
Мінами усіяна рясно.
Постарались кляті вороги,
Щоб не жила Україна щасно.
В шмаття одягнули, в кров і біль.
Знищити задумали неньку.
Зруйнувати все- ворожа ціль,
Але тішаться вони раненько.
Бо за звірства, жахи на землі,
Що в хрестах, у згарищах, руїнах,
Їм горіти в пеклі у вогні
І не бачить Україну на колінах.
03.02.2023 р.
©Стефанія Терпеливець, 2023
ЧОРНЕ І ЧЕРВОНЕ В НАШІЙ ДОЛІ
Доля України й вишиття,
Чорне і червоне в ній сплело́ся,
Сталося в нас кровопролиття,
Го́лови ще й скласти довело́ся.
Боляче нестерпно неньці так,
Що й свідомість мало не втрачає,
Те́рпить біль від орків-посіпак,
Та колін пред ними не згинає.
Згарища тепер замість ріллі,
Зе́рен там нема, та є лиш міни,
Кров стікає по усій землі́,
Серце рветься в неньки-України.
Рі́ки повноводними стають,
Лиш не ті, що з Божою водою,
Кляті вороги все в наступ йдуть,
Нам біду несу́ть вони з собою.
Долю хто таку нам написав?
Може нашу вороги украли?
Та невже день світлий догасав
Й чорні дні тому для нас настали?
Як же нам позбутися орди?
Як нам щасну долю повернути?
Бачити ми будем їх сліди
Й звірства ми не зможемо забути.
03.02.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID:
972851
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 04.02.2023 18:48:37
© дата внесення змiн: 04.02.2023 21:57:18
автор: КОРОЛЕВА ГІР
Вкажіть причину вашої скарги
|
плач ридання і кінця немає і краю
