А собою лишатись непросто,
Коли кожен свій кшталт підганяє,
Коли низка подій, як пророцтво,
Злобний хмиз у вогонь підкидає.
Коли з рупора виють сирени,
А тривога відлунням б'є в душу.
І вершать чужу долю нікчеми,
Сіють страх, ніби сніг, в люту стужу.
Коли хитрість під руку з брехнею
До відвертих заходять до хати,
Щоб зрівняти там щастя з землею
Й на останок ніж в спину загнати.
Коли справжніх вузьке стає коло,
А фальшивих на око не взнати,
До нуля вже знецінилось слово,
Лиш за вчинками правду пізнати.
Та коли сам на сам із собою
Ще ведеш ти відверту розмову
І живеш не примарною грою,
Не спіткнешся на відчаю ногу.
Буде важко і часом нестерпно
Споглядати як падають маски.
Ну а потім то навіть дотепно:
Хто розставив - потрапить до пастки.
...А собою лишатись непросто,
Та блаженна за це нагорода:
Хоч на правді не виспишся - жорстко,
Але совість розбудить свобода.
21.06.2022
Наталія Петренко
Ілюстрації з Інтернету
Життєво... 
