Вона завжди була з всіма привітна
Неначе квітка ніжна й чарівна
Душа її була надто тендітна
Серце у ранах - музика сумна
Вона завжди була неначе сонце
Бо ж усміхалась щиро від душі
Все прагла волі стукавши в віконце
Коли світили зорі в тишині
Прагла забути болі й всі образи
Світла душею що тут ще сказать?
Хотіла щастя щоб забуть ті фрази
Які вбивали ніжність й благодать