Триденна жалоба вже майже рік
І серце не мов скам'яніле...
Від міста до міста сльозами доріг,
Біда мчить на чорних вітрилах.
Фарбує життя у свої кольори,
Нема в них ні крапельки сонця...
Сірі, безжалісні, наче щури,
Жорстокі й німі незнайомці
Прийшли у країну, щоб сіяти зло
Щоб нищити та руйнувати...
Але ,навпаки, горе допомогло,
Тільки сильнішими стати.
Триденна жалоба, вже майже рік,
А сльози бринять як у перше...
Ти чуєш цю тишу, беззвучний наш крик
Торкається кожного серця.
І скільки б нам горя не принесли,
І скільки б нас не руйнували...
Їм не зупинити приходу весни,
Все віддадуть, що забрали...
В.Вісленко
Більше моїх віршів #вавещает
