На музыкальную тему "Я в весеннем лесу..."
По терновій стежині крокую у ніч.
Вже залатана свитка розідрана вщент.
Незнайомих дворів жовте світло узбіч.
Я б на вогник зайшов, та далеко іще.
Прохолодою ніч, мов крилом обійма,
Вже не сумно мені, хоч і завше один.
Місяць на небесах, за плечима сума́.
В ній думок через край, як у морі води.
Тільки покій мені обезмовить вуста,
Приторкнувшись до лоба кістлявим перстом.
І розіллє сума́ віршів озеро там,
Де я поруч лежатиму попід хрестом.
Чудовий вірш, знаходжу в ньому і свої роздуми, що часто приходять вночі. Вважаю, що треба встигнути зробити побільше за дану нам мить життя, бо для мовчання буде вічність
Zorg відповів на коментар Прозектор, 06.03.2023 - 20:33
Вам ли молодым об этом думать? У вас ещё целая эпоха впереди. Творите и наслаждайтесь!
Прозектор відповів на коментар Zorg, 07.03.2023 - 00:51
Знаю, але ж не можу заборонити таким думкам з'являтися в своїй голові. Тема роздумів про вічне мене цікавить, хоча водночас не дуже приємна. Та і якщо я зможу прогнати певні свої розмисли чи переживання, то вже не буде сенсу щось далі писати