Задзвенять струмками
Задзвенять струмками чистими Карпати,
Потечуть швидким потоком між долин.
Ріками їм доведеться, врешті, стати,
Шлях здолавши аж з самих вершин.
Від Дністра і до Дунаю,
Сонце в бризках виграває,
Над смереками веселкою бринить.
Від Дунаю аж по Дністер,
Віє в горах вільний вітер,
З ялівцями тихо гомонить.
З Верховини плине в Чорне море,
Черемош дзвінкий і бистрий Прут.
Тиса говірлива, струменем прозорим,
Водограями шепоче там і тут.
Від Дністра і до Дунаю,
Місяць з хмарок виринає,
І доріжкою сріблястою блищить.
Від Дунаю аж по Дністер,
Зірка ясна в небі чистім,
Спалахне і в хвилю скотиться за мить.
Через перекати та стрімнини,
Крізь твердиню скель, без вороття.
Вода камінь точе і до нині,
З гір прадавніх нам несе життя.
