Якщо слова течуть без спину,
Здаєтьсям краю їм нема.
Тоді мороз від них по спині,
Душа не слухає - глуха.
А лиш одне - єдине слово,
Перевернути може світ.
Воно не буде випадковим,
Воно не квітка - пустоцвіт.
Душа знайде між них різницю,
Гучніше серце стукотить,
Його не прийме, як дрібницю,
Попросить ще раз повторить..
А потім в серці заховає,
На всякий випадок в житті.
Воно живе, там проростає,
І пустить пагони живі.
А час прийде - розквітне квітка,
Кохання ніжні пелюстки.
Світити буде, ніби зірка,
У край любові ведучи...
-
Дуже гарно сказано про слово...
Словом можна вбити, а можна обійняти і підтримати... Дякую Вам, дорога Надюшко за такий чудовий подарунок! Натхнення Вам та плідної Музи! Весняного настрою та успіхів!
Це слово- життя....,бо нема без любові нічого!Хоч вона різна,але вічна в серцях закоханих людей! 
