Я просто справжня, я така, як є!
Мене, як пазл, не можна вмонтувати
В пристойності придумане кліше.
Не варто навіть часу марнувати,
Вертіти клаптем, силоміць втискати...
Облиште спроби, хай буде, як є!
Я маю право бути лиш собою:
Ходити, думать, жити і любить!
Не буду забаганок я рабою.
Не стану і душею я кривить!
Схочу, заллюсь заразливим я сміхом..
Або заплачу, як весни капіж.
Неписаним всім правилам на втіху
Не зрОблю прісну міну, хоч ти ріж!
А схочу, одягнуся у коротке,
Чи в довгі шати, що не видно п'ят.
Кому є діло, що так видно ноги,
І так уже не ходять в п' ятдесят?!
Захочу, то яскраво нафарбуюсь.
Чи можна так? Забула в вас спитать!
Усе, що можна пудрою маскую,
Або ж зовсім забуду макіяж.
Хто до душі, того оберу в друзі,
Кого кохаю, в серці оселю!
Ніхто не скаже: "ВІн тобі не пара!"
Мій вибір правильний, бо я люблю!
Не варто навіть часу марнувати!
В пристойності придумане кліше
Ніхто мене не зможе вмонтувати!
Я просто справжня, я така, як є!
Chara Vinna
24.03.2023
kk:
Чудовий вірш. 
