Зірки не знають про війну.
А, може, знають та мовчать.
І загадкове мерехтіння
Зустріне літо і весну.
Крізь зими, крізь дощі осінні
Я вкотре відлік розпочну
І, простягнувши руки вгору,
Кричу: "Почуйте про війну!
Спиніть суцільного мінору
Цей вбивчий, божевільний струм!
На гнів змінивши тихий сум,
Карайте заздрісну потвору!
Вбивайте цю ворожу зграю,
Якій нема кінця та краю!"
Колись була блакить небесна,
Тепер - густа і тиха синь.
Зірки! Ваш вирок буде чесним:
За сірі та залізні весни,
Розстріляні та чорні зими,
За те, що замість сонця - тінь,
А замість слів - криваві рими -
Смерть кровожерливій тварині!
Зірки, що сяють в глибині
Над братом, матір"ю, вдовою,
Над жінкою і над сестрою,
Заради світлої весни
За праведну взялися зброю.
За жовте поле, білі крила,
За світло вільної дороги
Зірки, засяявши, створили
Сузір"я світле: "ПЕРЕМОГА"!
