Спіткання-й-доторки…
Михайлу Григоріву — поету Божому
із здивуванням глибоким в серці
присвячується
Я вас впізнаю
й зі спини
Станьте світлу поета
лицем до лиця —
Й що буде світлом
те — я впізнаю!
17.07.2023, на щастя ця велика спека!
Київ
«Ти і магнітні бурі переварюєш-ласуєш,
і велику спеку, - творчо діє .» (Людмила-дружина! )
Тут послухайте
https://www.youtube.com/watch?v=PjR9MEIF2mc
Михайло Григорів читає на Літакценті три поезії
"Озвалися в чеканнях квітки..."
Мати Божа назвала мені його - поетом Божим...
Це в останні пекельні години липня 2015 року! Дивіться-вважайте:
Стаття "Неймовірний поет Михайло Григорів"
1
Це є вічна поезія. Безсмертна!
див.: https://www.youtube.com/watch?v=PjR9MEIF2mc
2
Поезія — не лише в любовних пошлюбуваннях слів, поезія — в Богові, людині і світі, врешті — в космосі всього творіння, протестанти відкинули космос — і цим від-кинули самих себе!..
«Відсоток поезії»... присутнім є в усьому, в Житті...
Поет Михайло Григорів є близьким вічним поетам, неважливо — чим:
точкою вибуху, родженням-збудуван-ням живих організмів слів
чи таїнництвом в Слові...
Цьому земних понять-категорій нема. (!!)
Поезія — найвища діяльність... вона вводить слідами: вогонь в слові... векторіальністю голосних... музикальною тональністю... звільненням духу... чи натяками тільки, — у Нескінченність.
Родить, отже, в організмах
з позамежною точністю!
Що ж?
Звільнює Михайло Григорів, але нікого не «форматує». Чуєте і знаєте.
Аристократизм?
Є і будуть аристократи духу, в Тройці...
Дозволить сказати Михайлове добре серце: поезією говорили б усі — було б їм добре!.. Обличчям говорить, це — факт.
Уважніше: жити б Поезію всього життя!
Вважте: що мова вулична — мова упалого творіння...
Завважте Бога у собі! така мова — каліч побіля поезії.
«...в Отця багато місць...» Поезією раює він, Михайло!.. Григорів лик шукає!!
Дайте свободу іншим: верніть поезії себе — справж-нього. Щасливого!
3
При чім Аристотель?
Найсвітліше і найтепліше говорити доцільно — в найтемнішій і найхолоднішій космічній д-д-дірі...
Коли час, вибраний Богом як розгортка пам’яті, душить все й усіх, невмолимий, пробачаюсь, хто не чув, його невмолимий інструмент Плутон чавить главсуддів
і главнафт на м’ясо, таких чавитиме й скрізь, бо є відповідність...
Жодної з природ не обійти ж...
Тож відповідайте — чи Христу Ви відповідаєте?..
Ліна Костенко, Микола Воробйов, Михайло Григорів, — найтепліші й найрайськіші Божі поети, — поетом потрібно народитись, — чи здогадуєтесь? Таким таїнникам Тройці — теж, особливо: з домовленістю зі Словом, тому ні ангел, ні народ не сперечатиметься, як народ в біді...
Люблять вони вас?
От дивіться.
Від Бога говорю і я про них. Зеркальна відповідність: у найтемнішій народній біді правильно просяяти світилам найсвітлішим — умовим світлом задля чулих душ.
Відбувається? Відбувається!
Любить Христос вас?
Вони й народились відповідно духу, тож як з геніями надформного рівня — йшли усім-всім режимам, пасткам і небезпекам всупереч, з Огнем!
Не прогинались.
Не завдяки йшли, а всупереч —
і дякували Богу! Благословили: здирали заблукання
з першої природи, не-Христової, самодолалися —
та й ішли у другу, рідну, духовну.
Самозреченням йшли. Люблять вони вас?
Бог любить вас?
І ви не уявите, бо є те вище уяви.
Неуявні уми Григорій Палама, Василь Великий, Павло Флоренський — подібне те все знають.
І всі найчистіші уми також. В серці.
Тож перед чоловіком Аристотелем якийсь пройшов пунктиром... І Аристотель так і взнав: в поета чисте серце, особливе повинно бути... Хоч навкруги пекло!..
Очистіться, очистіться і очистіться.
Вони вийшли вперед, гріють, світять і втішають собою і Богом, що зробив для них все, і час. Зоряний час.
Й чисте серце.
Зоряний час їхній, — для чого народились, вийшли вперед, гріють.
«Паспорти» їхні в них на лицях, — усміхнені.
Світлі думки — зі світлих душ. Душею Бог тримає лице.
Лик праведних?
Попросив Бог піти в це, нелегке, «Ми підемо туди» — визвалися, тепер Слово і сприяє...
Подвиг стає — явним. Нафту відпускають. Подвиг — явлений. Істинно.
Аристотель відпочиває.
Поети!! Видні, —
тепер явно.
4
Ми підемо в найбільшу з глибин з поетом Михайлом Григорівим.
Якщо нас зводить з кимось чи на небі, чи на землі, — в живій Божій тканині, — значить, Дух пізнає якісь відповідності для Задуму Його.
Який склад духу в поета М. Григоріва? інтенції? які особливості дихань його?
Це з царства духу, можливостей...
Всі втрачають можливості... Щастя потрібно творити, бо як же тоді споживати,
пере-живати щастя?? Михайло Григорів — приклад для нас.
Геніальні поети все своє життя ідуть — хоч не хоч, а — супроти всіх.
Всіх зносить-таки загальноприйнятим, бо не використовують
цих можливостей, з Неба і Духу.
«У всіх гинуть можливості». Давно сказано.
Є привід: є склад духу самоусвідомленого поета, художника, так мовлять —
«до мозку кісток».
Він же все життя — мов проти водоспаду, який зносить. Втрачають можливості...
Духу, раю веселого.
М. Григорів реалізував — що інші мали б: неповторне єднання з Богом — в Промислі.
Що відбувається тут і зараз? Зцілення Вас до єдино-неповторності, можливість цього, і всіх, хто читає з нами.
«Іскріть», прошу! Маєте — іскру Божу.
Духові досить волі доброї й іскри: хоча б іскра в духові геніальності —
й спільність. Шкарубкість дару слова. Брати, чи одна родина і рівень, —
геніальні в Духові Божім.
По ходу побічними, немов у музикальній композиції другими домінантами (хто не геніальний — те ще не відає), прояснюватимуться
вам свої місця,
виповнювати-метеся.
І — в «органічно» ваше.
Видно, що в цього поета особливість — в люблячій духовній силі.
І ніщо, крім сильного люблячого Бога (і всіх) духу, не зведе у ціле,
художньо єдине найвіддаленіші порядки вловленої і
переданої реальності, реальної краси.
Велич — ознака і Краси присутнього Бога в творі.
Позамежність, як для звичного, доступного бачення, тут,
в першому його творові, читаному поетом.
Але другий твір... вслухайтесь... якщо промовити мені можна хоча б чимось про т е, трудновимовне «м’якше світло» — твір зразу ж милосердніший... не буду катего-ричним... мабуть, Духовим милосердям.
Про т е зсередини ким сказано кілька слів? Оцінити, так, — це можливо: т е — чути, чують, що воно — т е.
А Надсвідомість, «розширене серце» — за апостолом Павлом?
Павло «як дітям казав: зробіть ваше серце розширеним», просив!
Тому що далі ніхто без цього нічого не зможе у геніальному з антиноміями (протилежностями)! Бо чи не всім кагалом у світі прийшли в нову, —
та була окультною Атлантида, схопила за бороду... —
на цей раз земноментальну і окультну —
тезово наукову можливість швидкої загибелі Землі.
Зрозуміло, чому?
Трохи здогадуєтесь.
Ніхто — і ніщо, ні євреї, ні неєвреї, ні греки, ні негреки вас не спасуть:
Богом не передбачено.
Передбачено:
ведення в Христі, ведення Духом Святим, —
двома рука-ми Отця.
Духом Святим робиться нетезовість (розумієте: непартійність, неєретичність і несектантськість,
нерозкіль-ність)
і можливості таких поетів, зцілюючих
у щораз вищий «організм»,
ведеться пізнане Духом Святим.
Бо кажу, я в Єдиній Церкві.
З віком Бог відкриває головне підготовленим Ним поетам. І не поетам також.
Недосвідчені накидають дзен геніальним поетам Михайлу Воробйову, Михайлу Григоріву, чи спробують Ліні Костенко (будь-кому — душевність дешеву нерелігійну Японії, ще з Китаю... соціалістичного). Вони християни, розп’яті в серці, проти водоспаду гнилого все своє життя-творчість, і духовно-художні, сягаючі
чи не всього — і драматизованих антиномій,
послухайте, вони страшніші за всіх бувших —
кияни проти загибелі світу. (!!!)
Ви не знаєте, що Бог створить у Київській Русі.
Кияни проти загибелі смислу і проти брехні всього світу, —
Бог тут, Бог допомагає нам з вами!
Конкретно доводить т е Бог:
у другому творі поетом знайдена єдино точна форма, відповідність змісту
і тонкої форми...
Результат:
чи не абсолютне м’яке світло.
Звертаєте увагу: мова там ніби про входження присмерку,
тобто зменшення вечірнього освітлення лісу,
на фізичному рівні.
Чи можливо хто знає — що є художнє ціле?
Художнє ціле сяє.
Воно не з одного рівня,
з різноманіття складових частин,
та кожна частина підсвічує всіх і цілісність.
Твір сяє нетутешнім світлом, спокоєм,
миром неземним: присутність Духа,
котрий при стрімкому втіленні Ісуса Христа
був і творив: такі ознаки Бога-Духа.
Не заперечиш.
Бо сяє не форма (!!), як помилково вважають,
сяє любов Духа, бо відсутність любові (зло) не сяє. (!!)
Не дано, нема такого, можуть
підроблено ніби світитись,
земним, ніби світлом.
Якщо ви не з практики служіння Богу в духовному плані —
мабуть, справжньому поету духовно-художньому Григоріву Михайлу
так ніхто доброго не промовив.
Він голодним залишився.
То не є справедливість.
В другому творі ідеально точна форма, аж страшно казати.
Відкрийте очі духовні серця — дивіться.
Широко відкритим поглядом дивіться на все,
в глибині все сяє внутрішнім світлом світу! (!)
Ви тепер додумаєте,
чому людину охороняє Отець, Син Божий і Дух Святий —
і закони мистецтва в поезії!
Інакше ніхто і не зміг би творити. (!!)
Не дерлися б крізь свою природну людину — догори, в Дух,
якби не ліпше вгорі, з Богом.
Скажемо для всіх, що в євреїв, в світовій давній релігії, так равини кажуть, —
є заповіді любити батьків і тварин любити,
бо, кажуть, це основа — милосердя і справедливість.
Спасіння від євреїв приходить, так сказав Месія.
Релігія, світ і людина — антиномічні, з двох протилежних природ,
і йдуть люди до досконалої любові,
або хоч її початку, через боротьбу протилежностей в єдності.
Або схочете читати антиномічні художні твори,
що зберігатиме всіх і зніматиме боротьбу протилежностей, або...
Бо Бог всілякі застояності, гріхи, онтологію змінює
чи знімає ще й іншими способами. Розум земний —
антиномічний, тільки любов вбиває рассудок.
Враження, що пропоную Вам застрелитись? Не Вам, а рассудку.
З любові до вас — створив притруднонеможливонестерпну «щілину»,
професіоналам відоме.
Ось — світло.
Любов — основа Творця, і — Його творців, і — творіння!
Є ось Михайло Григорів, поет від Бога:
приводом для заглиблення — його Бог обрав.
Не заперечиш.
5
Одного разу звучала музика Й. Баха, гралась на фортепіано... Ввімкнув «ЛітАкцент», натиснув: Михайло Григорів читає свої поезії. Теж важливе — виконання...
Дивіться.
Звучав Бах-старший... Бах і сміття не живуть разом
в серці.
Тихо зазвучав Михайло Григорів, в першому творі. Не розчув слів я.
Так схотів Бог, музика звучить і — поезія. Не вчув художніх образів... зате
дух відчув
цілісність внутрішню як якість...
внутрішє ціле, з нього художнє ціле...
скажемо: облак світлої консистенції,
хоча б для натяку.
В чім і чистота експерименту Божого,
щоб ви побачили, а ми всі навчилися.
Вловив те, що — до звуку, або так:
до порогу розгортання і одягання
у художні образи в словах.
Те, про що в статті 1984 року «Небо і поет»: вловлюєш смисл звуку,
що долинув до внутрішнього, перш
аніж визначив розумово й розклалось на поличках.
Повідомлення ніби,
що відбувається-відбулось т а м. Надихання Боже. Що суть до реалізації
в світі формному.
Іноді — «зерно» в серце, кажуть композитори:
а від нас робота надалі,
знайти ідеальну форму — і все необхідне.
«Молитовним рухом в серці внутрішнім» називають чернеці.
Ніхто завадити не може, якщо іде так.
Синтез високий вам буде цікавий? Йде все до нього.
За все треба полюбити поета Михайла Григоріва. За таку ласку від Бога.
Полюбити. Люблять — то й не знають, за що.
Врешті Бога в вибраному Михайлові, неймовірному поетові.
Полюбите Михайла Григоріва. Уважають тільки одного мого друга, режисера, — нехороший, він дає людям виконати контрольне завдання вдома! але без... всяких.
Прослухайте третій твір Михайла Григоріва на «ЛітАкценті» і — вмістіть, засяйте, подивіться в дзеркало.
Візьміть — невикривлений образ.
Баха з Богом.
Любов світу.
Любов Духа хай буде з усіма вами!
Своєю рукою.
30.07.2015
ID:
989008
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Епічний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Релігійна лірика й духовні вірші
дата надходження: 17.07.2023 16:31:13
© дата внесення змiн: 18.07.2023 16:43:22
автор: Шевчук Ігор Степанович
Вкажіть причину вашої скарги
|
