Зна́йдуться в морі чужі сателіти,
Знайдуться весла потоплених мас.
Ми із тобою давно вже не діти
І все, як учора, було не про нас.
Минуле повернеться дотиком сонця...
Ми первозданно ідемо в життя.
Сиплемо повагом сизого торця
І знов забуваємо - нас тут нема...
Згадані мушлі потоплені грою.
Плодом уяви постала пітьма.
НАШЕ давно не здається метою -
За мить від солодкого - лиш гіркота.
І все ж таки МИ ще невтомно існує,
Хай у найменшій, але глибині...
Щовечора сонце невпинно лікує
Наші мольберти...на довгім столі...
23.08.2023
Дуже гарно! 
Хоч зі смутокм та з родзинкою! 
