***
Вздовж звивистих хребтів вулканічного сну,
З непроглядних глушин, де земля у потьмах,
Відшукати свій брід через воду ясну,
Перейти по камінню форелевий шлях.
***
У краю безтурботності звірових душ,
Що блукають по схилах в підсвіт полонин,
Не тягнись до рушниці, сокири не руш,
Житель хижи чи замку, гуртом чи один.
***
Підігріта земля деревніє лозняк,
Сонце тягне ті жили в свою павутинь,
Повз підвал винороба не пройдеш ніяк.
В нім смак істини ночі й полуденна тінь.
***
Сплять часи над вершинами синіх кичер,
Дремле путь до містечек, джерел і дзвониць.
Як скінчиться вино, повернемось іще,
Прославляючи плідність землі, горілиць.
Після війни обов'язково поїду на Закарпуття... Чудовий вірш! 
