От і прожито вже літа прийдешнього половину,
А воно настало таке, ніби відчуває за все провину,
Ніби намагається спокоєм всіх обманути,
Але насправді реальність така, яку не можливо забути.
Літо таке, що довкола обмеження, перепони,
Хмари пронизують ворожі ракети і дрони,
Літо сповнене ненависті, злості, люті,
Літа вітрила надією миру напнуті.
Літо таке, ніби навмисне вводить в оману,
Каже - бачиш, все як раніше, і сонце загоїть рану,
Котра не від кулі, а просто від браку любові,
В прихистку літа рахунки для всіх подобові.
Літо настало таке, як ніколи раніше,
Люди живуть у рідному місті інші,
Інші пісні серед гамірних вулиць й на площах,
Інші молитви в соборах на прощах.
Стається римованим вІршем сповідь у серці ,
Літо - любов, що залишить на згадку берці.
Далі босоніж, далі до Перемоги,
Квапиться літо зменшити страх тривоги.
І усміхається лагідно літнє безхмарне небо,
Все буде добре, якщо не зараз, то коли нЕбудь.
