-У вас вірші такі чудові!
Але сказати я вам мушу.
Вони всі класні, стопудові…
Тільки не всі торкають душу.
Бажалаб я щодня читати,
Такі вірші, що серце крають!
Щоб в подушку моглаб ридати!
Та бач, не всі мене торкають.
-Що ж, вибачте мене шановні,
Щодня пишу вірші я різні.
Бува киплю, мов на жаровні,
Та в мене ж нерви не залізні.
Для когось вірші про природу,
Про невідоме, чи кохання.
Несуть духовну насолоду,
Таке їм миле віршування.
Але, якщо я зміг торкнутись,
До вашої душі віршами.
Спромігся трохи посміхнутись,
Чи подушку залить сльозами.
Значить душа у вас відкрита,
Чека вона на спілкування.
Це таємниця цілковита,
Душа, вірші, ще й плюс страждання.
1.11.23р. Олександр Степан.
