ой там сонце спочиває
за великим темним лісом
вороняччя віттям грає
будить всіх тривожним криком
не місцевий - той пропащий
заблукає - не повернеш
вабить спів з глухої чащі
там дівча блукає миле
ой - я , гой - я
гой - я , ой -я
хто я , хто я
хто я , хто я
запитає - зачекає
приголубить - волю згубить
погляд в вічі - ти навічно
полонений
ворожбинець
ой світанок так далеко
півні спів не починали
а дівча маленьке миле
чисту душу відібрало
ой - я , гой - я
гой - я , ой - я
хто я , хто я
хто я , хто я
зачаклувалося
засутеніло враз
до сонця потяглись червоні пасма
до лісу тихо вкралася Вона
біленька
ніжна
худорлява Панна
на шиї згарди
у руці ножі
серпанок одягу
ошатно білим вшитий
червоні
повнокровнії вуста
і чорно - темні
ящіркові
очі
торкається дерев
вони від болю чахнуть
а квітів аромат -
то дим від попелищ
живе до неї -
після неї мертве
у савані туману
й таємниць
ой - я , гой - я
гой - я , ой -я
хто я , хто я
хто я , хто я
білу Панну зустрічає
ліс старезний , дуб кремезний
має тут одну місцину
ворожінню , шепотінню
Панна йде повільно , мило
пасма сонця за собою
крізь , де стане - чорна темінь
за плечима - душ торбина
ой - я , гой - я
гой - я , ой - я
хто я , хто я
хто я , хто я
має час до третіх півнів
душі дубу прив'язати
най навічно будуть в лісі
слугувати , боронити
а як втома їх здолає
сонце знов простягне пасма
біла Панна завітає
душі нові вполювати
ой - я , гой - я
гой - я , ой - я
хто я , хто я
хто я , хто я...
