Я так далеко, але я обіймаю,
Я наче лелека з чужого краю,
Не маю слів, але маю крила,
Ці крила мені ти наробила …
Я так далеко, але все бачу,
Я над тобою,
Розкинувши крила, літаю,
Разом з тобою, тобою
Сміюся і плачу,
А там, де не можна,
Дощем на схід сонця чекаю …
Бувало, що близько,
Але відчуття, що далеко …
Тут не пригортали до себе лелеку,
Здавалось, занизько,
Тут падати в землю без сенсу.
І де захід сонця? Без сенсу дивитись здалеку …
Дійшов до межі вже,
Не маю для вас більше клавіш,
І вже не стиснути струну,
Бо врізається в руки.
А може востаннє ти цю свічку для мене запалиш,
А далі нехай вже злітаються
Ворони - круки …
щоб летіти людині потрібен Вітер ... дякую
