Пестить вітер теплом тіло,
Дотиками сонця ніжно обійма.
Розпліта мені волосся вміло,
Гіркі думи в море відганя.
Чарівність моря сріблом грає,
Люблю його,коли воно мовчить...
Люблю й коли пристрасно гуляє,
І тіло від страху у нім тремтить.
Коли кутає мене в атласні шата,
Цілує ноги, хлюпоче щиро про любов.
Із серця звучить його соната,
Найчистіша, з усіх почутих молитов.
Колишуться думки мов хвилі,
У бірюзовім атласі, в вчорашнім дні.
Задрімала моя журба в тім штилі,
У безмежній, синій глибині.