Пять років жили ми в казармі,
Онучі нюхали, й не дарма,
Куди на мапу пальцем ткни,
Там побував чи він, чи ти.
То були Сірії й Алжири,
Туркменістан, чи Казахстан,
Хтось Сахалін , комусь Чукотка,
Той був в Марах, комусь Чахотка.
Хтось був в штабах, ті не тужили,
Ми після КВІРТУ там служили.
Хтось став великим, той пропав,
Той вверх заліз й на смерть упав.
Хтось на штанах носив лампаси,
Хтось крав, й робив собі припаси.
Але в кінці тут в Україні,
На цій Землі, усі при ділі.
Життя таке, комусь вдалося,
Комусь і постраждать прийшлося.
Роки пройшли, не два не п'ять,
Зустрілись через сорок п'ять.
В такій компанії годиться
Та й сьогоденням похвалиться.
В цей час важкий, усім чим маєш,
Державі чим допомогаєш.
Що сам зробив, чи сам ти зміг,
Щоб ворога скрутити в ріг...
Але чомусь, чи так здається,
Чай з ними й той якось не п'ється.
Бо мова лиш про статки й гроші,
Суди, ряди, не люди - воші.
Я довго слухав й з тим мирився,
Але пішов і ледь вклонився.
Виховувать дідів не буду,
Що зможу, сам робити буду.
Із пережитого.
Підполковник у відставці (свого часу старшина роти курсантів) Валерій Сандул.
Листопад 2024 р.
Примітка: КВІРТУ - Київське вище інженерне радіотехнічне училище війсь протиповітряної оборони. Станом на сьогодення, не існує.
ID:
1026913
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Драматичний
ВИД ТВОРУ: Дума (билини)
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.11.2024 10:33:09
© дата внесення змiн: 20.11.2024 12:31:03
автор: Небайдужий
Вкажіть причину вашої скарги
|
