Вона ж завітає до всіх,
То сьогодні прийшла до мене.
Поглядом теплим, мов сніг,
Проникає у самі вени.
Аромати її їдкі
Не спиняють ніякі маски.
А руки... Як добрі, то не такі.
В неї не добрі, шипасті.
Ще й каже: "Привіт, байстрюк!
Ти довго тікав від мене".
А я ж її не люблю.
Від неї холонуть вени.
Пощо ми до неї йти?
Вкусить пирога гнилого?
В обіймах її самоти
Набратися у дорогу?
Тож Серце її студене,
Тож Подих її бридкий.
Кричу: "Не підходь до мене,
Стрілятиму, краще стій".
Вона ж повела косою
І світ покотився колом.
Мелодією п'янкою
Прозвучали удари затвором.
