Прочинені двері показують шлях мідним тіням,
Прочинені двері тамують заспаний скрип,
Пускають в кімнату відбитки розкреслених ліній,
Це творчість вікна, що волає назовні и вглиб.
Проникливий образ від вбраної в ранок кімнати,
Кімната пуста і там світло панує без меж,
Підлогу, безлюдності пил вже почав прикрашати,
В ній тиха тривога розбурханих в печі пожеж.
В кімнати рідня тільки пара старих черевиків,
Що їли покраяні звивини дальніх доріг,
Та палиця збита тримала ж талант чоловіка,
Що крок загадковий недавно зробив за поріг.
І вписаний в тріснуту раму п’янкого вікна,
Він босий безвладний простує назустріч до нас,
Божественний погляд цю сцену вже випив до дна,
То ж губить її в дивних мрійливих снах повсякчас.
25.10.08
