Він засліплює посмішкою своєю
Її серце палке, оп`яніле від неба.
Крім очей його більше нічого не треба,
Бо вони - цілий світ любові для неї.
Його руки - мов сонця тепле проміння,
Обіймаюче так, що аж тінь пробігає
По заснувшому тілу. Навряд чи він знає,
Що готова слухать його гомоніння...
...лиш би чути той голос його красивий.
Чи кохає вона, чи засліпнена просто?
Адже в серці він був нещодавно лиш гостем.
А тепер на долоню листок впав сивий...
