Я іду дорогами земними….
Поема
1.
О, світ прекрасний і чудовий!
Як сонця спалах золотий...
Світанком тихим, серпанковим,
Іду я садом весняним.
Цвітуть повсюди вишні милі,
Кущі калини сніжно-білі
В соку берези молоді,
Цвітуть лілеї на воді ...
Тут м`ята пахне тонко, ніжно
Півонія квітує пишно,
І наче витканий зі снів,
Солодкий шепіт пелюстків...
2.
Я прокинулась вранці раненько,
Сонце сходить собі помаленьку
І відкривши віконце своє
Я вдихнула повітря п`янке.
Мов на крилах лечу лебединих,
У просторах високих перлинних
І від щастя кричу мов дитина:
«Люблю тебе рідна Вкраїно!»
Стежками вузькими ходила,
Полями твоїми бродила,
Й заквітчану Мавку зустріла,
Босі ноги в росі замочила,
Де шумлять водопади глибокі,
Там схиляються верби високі,
Де стоять гостроверхі вершини,
Там спускаються сніжні лавини.
І усе це – моя Україна
Моя доля і пісня єдина.
Що буяє в цвітінні веснянім,
Мов дівчина в віночку вінчальнім.
3.
Іду я літньою порою
Тісною стежкою густою
Праворуч хлібні поля
Ліворуч зорана земля
В саду поспіла вся малина,
А на порозі вже ожина,
На грядці червоніє мак,
І рясно так росте буряк.
На дні широкого ярка,
Струмує річка невеличка,
Там квіти пишно розцвіли,
Й над ними бджоли загули,
А в небі , чистому ,ясному
В прозорім,синьо-голубому,
Літають ластівки навколо,
Міцного явору стрункого!
4.
Іду я осіннім краєм,
Листя шумить під ногами...
Бабине літо літає,
Мабуть прощається з нами!
Золотом сяють діброви,
І пожовтіли вже трави,
В небі хмари здорові,
Тінь свою шлють на отави!
6.
Гарно в зимовому лісі
Сніг під ногами рипить
Мороз у зимовім кожусі,
В душі моїй люто тріщить.
Іній лежить на деревах,
Сніжинки як перли блищать,
І,як в розкішних шатах,
Ялинки прекрасні стоять.
Ось промайнула білка
Верхів`ям голих дерев
Ніби пухнастенька білка,
Із фантастичних снів,
Вітер у чорнім жупані
Гуляє над лісом моїм,
І білі чудові коні
Мене заворожують цим.
7.
Зупинись! Подивись на хвилинку!
На цю вічну і ніжну красу
На цю білу й струнку берізку,
На незайману світлу росу.
Подивись ,як сонечко сідає,
Як з-за обрію хмарка виглядає,
Як лелека із гнізда злітає,
Й день ясний тихенько догорає.
Прислухайся, як тихо шепчуть квіти,
Шелестять тихенько в гаю віти.
В полі, на узліссі, косогорі,
Де стоять високі осокори,
Я мандрую стежками тісними,
Я іду дорогами земними,
Я люблю тебе, мій рідний краю,
Бо, прекрасніше землі не знаю!
ID:
119142
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 03.03.2009 16:31:53
© дата внесення змiн: 03.03.2009 16:31:53
автор: Сергієнко
Вкажіть причину вашої скарги
|
