Кап..кап..каП
Прокинувся сьогодні зі звуком дощу,
Мелодія вітру ударами капель у шибу сумну,
Заставила згадати – на дворі весна,
І яким би не було гниле чи вогке те наше життя,
Ми йдем уперед, розкриваєм таємницю,
Ми йдем в темноті, а за світло обираєм жарптицю...
Спотикаємся, завжди на цьому шляху,
Та знаєм ми істину якою ми йдем, ми знаєм мету...
Буває болить, буває нічого,
Буває ненавидим жарту смішного,
Придумуєм філософів дивних в собі,
Шукаєм і бачим не правду в житті.
Насправді...насправді звичайні ми люди...
І дива як такого, ніколи не буде...
Прості невгамовно цікаві створіння,
А сила це лиш наше хворобливе творіння..
Весна..весняні каплі з неба, цей ранковий шум,
Прийшов в реальність стукотом мені зі сну,
Не треба уявляти і гадати що таке життя,
Потрібно жити далі, сенсу в нім нема, є лиш одна мета...