Під білими шпалерами
На паперовій стелі
Кишіє світ химерами
Брунатної пустелі.
Ти чуєш шурхіт пластівців,
Що сиплються донизу,
Під шкірою кімнати снів,
Де висить жовтий тризуб.
То сиплються мої пісні,
Шаленії фантазії,
І там лежать, немов у сні,
Чекаючи оказії.
Допоки стіни обдеруть,
Оголять всі графіті,
Побачать, що і там живуть
Химери в мурім світі.
Я хочу, щоб скривилося
В усмішку саркастичну
Лице, щоб подивилося
У дзеркало містичне.
Люстро не дуже давнєє,
Люстро не дуже мудре,
І хтось колись надав йому
Властивість дуже чудну:
Воно казало правдоньку,
Ніколи не брехало,
І серце, мов ганчірочку,
На шмаття розривало...
Коли ж я дозбираю всіх
Шматочків свого клею,
Зберу скалки сердець отих
І до зірок приклею.